TopPsychologia

Як і все в людській психиці, мотив не має окремого ізольованого існування. Якщо розпочати розгляд проблеми з психологічної структури діяльності суб`єкта, основні компоненти якої занесені у схему, то положення в ній мотиву сприймається, з одного боку, як спонукання, а з другого, як відображення в свідомості людини об'єктивних рушійних сил поведінки.

Для того, щоб розібратися в специфіці людської поведінки, необхідно розглянути відношення між власне діяльністю і діями, що реалізують її та відповідають свідомій меті. Вказані відношення між діяльністю і дією, між мотивами і метою знаходять своє вираження в психиці людини і відтворюються у внутрішній будові її свідомості. За словами О.М.Леонтьєва, зміна мотиву змінює не значення мети та дії, а їхній смисл для людини. Це означає, що найбільш важливі колізії особистості розгортаються в площині відношень між мотивами, а не обмежуються окремо взятою діяльністю.

Саме в цій його смислотворчій функції, дуже тісно пов’язаний із свідомістю мотив виступає як смислове утворення. Смислоутворення здійснює суб’єкт через посередництво власних мотивів, а точніше “усією ієрархічною структурою спрямованості особистості, яка по-своєму співвідноситься як “всередині себе” (зв’язки: потреба - мотив - мета - задача - результат - і таке інше), так і з різними зовнішніми явищами й факторами, умовами й обставинами життя та діяльності людини” (2).

Розуміння психічного як процесу відображення дозволяє вважати, що в будь-якому психічному акті людина відтворює світ в образі. Образ світу будується людиною в реальному житті, бутті, в усьому складному сплетінні діяльностей суб’єкта. Образ світу людини є універсальною формою організації його знань, формою, що визначає можливості пізнання й керує поведінкою. Тому в такому розумінні особистісний смисл об’єктів та явищ діяльності виступає як “складова образів сприйняття і уявлень відповідних об’єктів та явищ, що відображає їх життєвий смисл для суб’єкта і презентує його суб’єкту шляхом емоційного забарвлення образів та їх трансформацій” (6).

Мотив виступає тим самим як “джерело смислу об’єектів і явищ, значущих у контексті діяльності, яка розгортається” (6). Смислоутворюючі мотиви являють собою відносно стабільні смислові утворення, що характеризують структуру особистості. Особистісний смисл, який входить у внутрішній рух свідомості особистості, виявляє себе в плані зіставлення мотивів і дій, а точніше - різних мотивів однієї і тої ж діяльності, що виражає смислове ставлення особистості.

"Материалистический кризис: основные моменты"
Индивидуальность, в представлении Морено, абсурдно аннигилирует импульс, следовательно основной закон психофизики: ощущение изменяется пропорционально логарифму раздражителя. Очевидно, что эриксоновский гипноз понимает позитивистский комплекс, что отмечают такие крупнейшие ученые как Фрейд, Адлер, Юнг, Эриксон, Фромм. Роджерс первым вве ...

Образ мира в целом
А.Н. Леонтьев раскрыл различия образа мира и чувственного образа: первый – амодален, интегративен и обобщен, а второй – модален и всегда конкретен. Он подчеркивал, что в основе индивидуального образа мира лежит не только чувственный, но весь социокультурный опыт субъекта. Психологический образ мира динамичен и диалектичен, он постоянно ...

Совершенствование процесса воспитания в неполных семьях и организация социально-педагогической помощи неполной семье. Условия совершенствования процесса воспитания в неполных семьях
Для того чтобы не допустить формирование в характере ребенка, воспитывающегося в неполной семье, недостатков характера нужно соблюдать ряд условий в процессе воспитания. Выполнение данных условий способствует наиболее эффективному воспитательному воздействию неполной семьи на формирование личности ребенка. В чем заключаются эти условия? ...