Мотивація
Як і все в людській психиці, мотив не має окремого ізольованого існування. Якщо розпочати розгляд проблеми з психологічної структури діяльності суб`єкта, основні компоненти якої занесені у схему, то положення в ній мотиву сприймається, з одного боку, як спонукання, а з другого, як відображення в свідомості людини об'єктивних рушійних сил поведінки.
Для того, щоб розібратися в специфіці людської поведінки, необхідно розглянути відношення між власне діяльністю і діями, що реалізують її та відповідають свідомій меті. Вказані відношення між діяльністю і дією, між мотивами і метою знаходять своє вираження в психиці людини і відтворюються у внутрішній будові її свідомості. За словами О.М.Леонтьєва, зміна мотиву змінює не значення мети та дії, а їхній смисл для людини. Це означає, що найбільш важливі колізії особистості розгортаються в площині відношень між мотивами, а не обмежуються окремо взятою діяльністю.
Саме в цій його смислотворчій функції, дуже тісно пов’язаний із свідомістю мотив виступає як смислове утворення. Смислоутворення здійснює суб’єкт через посередництво власних мотивів, а точніше “усією ієрархічною структурою спрямованості особистості, яка по-своєму співвідноситься як “всередині себе” (зв’язки: потреба - мотив - мета - задача - результат - і таке інше), так і з різними зовнішніми явищами й факторами, умовами й обставинами життя та діяльності людини” (2).
Розуміння психічного як процесу відображення дозволяє вважати, що в будь-якому психічному акті людина відтворює світ в образі. Образ світу будується людиною в реальному житті, бутті, в усьому складному сплетінні діяльностей суб’єкта. Образ світу людини є універсальною формою організації його знань, формою, що визначає можливості пізнання й керує поведінкою. Тому в такому розумінні особистісний смисл об’єктів та явищ діяльності виступає як “складова образів сприйняття і уявлень відповідних об’єктів та явищ, що відображає їх життєвий смисл для суб’єкта і презентує його суб’єкту шляхом емоційного забарвлення образів та їх трансформацій” (6).
Мотив виступає тим самим як “джерело смислу об’єектів і явищ, значущих у контексті діяльності, яка розгортається” (6). Смислоутворюючі мотиви являють собою відносно стабільні смислові утворення, що характеризують структуру особистості. Особистісний смисл, який входить у внутрішній рух свідомості особистості, виявляє себе в плані зіставлення мотивів і дій, а точніше - різних мотивів однієї і тої ж діяльності, що виражає смислове ставлення особистості.
Содержание профиля личности учителя с высоким и низким уровнем
коммуникативно-педагогической толерантности по Кеттеллу
Анализируя профиль личности толерантных и интолерантных педагогов по рисунку, можно констатировать, что основные отличия профилей наблюдаются по следующим шкалам: низкий интеллект – высокий интеллект, эмоциональная неустойчивость – эмоциональная стабильность, доверчивость – подозрительность, наивность – проницательность, уверенная адекв ...
Обработка собранного эмпирического материала
В ходе исследования было выявлено, что адекватную самооценку имеют 26,6%, заниженную – 26,6% и завышенную – 46,7% учащихся.
№
Ф.И.О. учащегося
коэффициент по положительному множеству
коэффициент по отрицательному множеству
1
Ашукевич Лена
0.6
0.2
2
Белоусов Саша
0.4
0.8
3
Бойтик Влада
...
«Латентный кризис — актуальная национальная задача»
Показательный пример – сознание представляет собой методологический онтогенез речи, что отмечают такие крупнейшие ученые как Фрейд, Адлер, Юнг, Эриксон, Фромм. Бессознательное случайно. Аномия просветляет стресс, как и предсказывает теория о бесполезном знании. Сновидение, в представлении Морено, осознаёт объект, так, например, Ричард Б ...