Мотивація
Як і все в людській психиці, мотив не має окремого ізольованого існування. Якщо розпочати розгляд проблеми з психологічної структури діяльності суб`єкта, основні компоненти якої занесені у схему, то положення в ній мотиву сприймається, з одного боку, як спонукання, а з другого, як відображення в свідомості людини об'єктивних рушійних сил поведінки.
Для того, щоб розібратися в специфіці людської поведінки, необхідно розглянути відношення між власне діяльністю і діями, що реалізують її та відповідають свідомій меті. Вказані відношення між діяльністю і дією, між мотивами і метою знаходять своє вираження в психиці людини і відтворюються у внутрішній будові її свідомості. За словами О.М.Леонтьєва, зміна мотиву змінює не значення мети та дії, а їхній смисл для людини. Це означає, що найбільш важливі колізії особистості розгортаються в площині відношень між мотивами, а не обмежуються окремо взятою діяльністю.
Саме в цій його смислотворчій функції, дуже тісно пов’язаний із свідомістю мотив виступає як смислове утворення. Смислоутворення здійснює суб’єкт через посередництво власних мотивів, а точніше “усією ієрархічною структурою спрямованості особистості, яка по-своєму співвідноситься як “всередині себе” (зв’язки: потреба - мотив - мета - задача - результат - і таке інше), так і з різними зовнішніми явищами й факторами, умовами й обставинами життя та діяльності людини” (2).
Розуміння психічного як процесу відображення дозволяє вважати, що в будь-якому психічному акті людина відтворює світ в образі. Образ світу будується людиною в реальному житті, бутті, в усьому складному сплетінні діяльностей суб’єкта. Образ світу людини є універсальною формою організації його знань, формою, що визначає можливості пізнання й керує поведінкою. Тому в такому розумінні особистісний смисл об’єктів та явищ діяльності виступає як “складова образів сприйняття і уявлень відповідних об’єктів та явищ, що відображає їх життєвий смисл для суб’єкта і презентує його суб’єкту шляхом емоційного забарвлення образів та їх трансформацій” (6).
Мотив виступає тим самим як “джерело смислу об’єектів і явищ, значущих у контексті діяльності, яка розгортається” (6). Смислоутворюючі мотиви являють собою відносно стабільні смислові утворення, що характеризують структуру особистості. Особистісний смисл, який входить у внутрішній рух свідомості особистості, виявляє себе в плані зіставлення мотивів і дій, а точніше - різних мотивів однієї і тої ж діяльності, що виражає смислове ставлення особистості.
Первый этап развития бихевиоризма (Д. Уотсон, Э. Торндайк)
Основателем бихевиористской концепции является Д. Уотсон. Уотсон делала акцент на видимом поведении, он считал, что видимое поведение, а не внутренний опыт, является надежным источником информации. Эта сосредоточенность на видимых событиях было не чем иным как реакцией в противовес акценту структуралистов на интроспекцию. Бихевиористы т ...
Тест. Определение темперамента (по Айзенку)
На каждый предлагаемый ниже вопрос следует быстро ответить «да или нет»
1. Часто ли Вы испытываете тягу к новым впечатлениям, к тому, чтобы = встряхнуться = , испытать возбуждение?
2. Часто ли чувствуете, что нуждаетесь в друзьях, которые Вас понимают, могут ободрить или утешить?
3. Считаете ли себя человеком безобидным?
4. Очень ли ...
Методологические принципы и подход к организации исследования.
Цель, гипотеза, задачи, объект, предмет
Целью настоящей работы является исследование функционирования эмоций в процессе целеобразования.
Гипотеза исследования: в процессе целеобразования эмоции предвосхищают возможности достижения цели и констатируют реальные результаты процесса.
В соответствии с целью и гипотезой определены следующие задачи исследования:
1. Провести теоре ...