TopPsychologia

Як і все в людській психиці, мотив не має окремого ізольованого існування. Якщо розпочати розгляд проблеми з психологічної структури діяльності суб`єкта, основні компоненти якої занесені у схему, то положення в ній мотиву сприймається, з одного боку, як спонукання, а з другого, як відображення в свідомості людини об'єктивних рушійних сил поведінки.

Для того, щоб розібратися в специфіці людської поведінки, необхідно розглянути відношення між власне діяльністю і діями, що реалізують її та відповідають свідомій меті. Вказані відношення між діяльністю і дією, між мотивами і метою знаходять своє вираження в психиці людини і відтворюються у внутрішній будові її свідомості. За словами О.М.Леонтьєва, зміна мотиву змінює не значення мети та дії, а їхній смисл для людини. Це означає, що найбільш важливі колізії особистості розгортаються в площині відношень між мотивами, а не обмежуються окремо взятою діяльністю.

Саме в цій його смислотворчій функції, дуже тісно пов’язаний із свідомістю мотив виступає як смислове утворення. Смислоутворення здійснює суб’єкт через посередництво власних мотивів, а точніше “усією ієрархічною структурою спрямованості особистості, яка по-своєму співвідноситься як “всередині себе” (зв’язки: потреба - мотив - мета - задача - результат - і таке інше), так і з різними зовнішніми явищами й факторами, умовами й обставинами життя та діяльності людини” (2).

Розуміння психічного як процесу відображення дозволяє вважати, що в будь-якому психічному акті людина відтворює світ в образі. Образ світу будується людиною в реальному житті, бутті, в усьому складному сплетінні діяльностей суб’єкта. Образ світу людини є універсальною формою організації його знань, формою, що визначає можливості пізнання й керує поведінкою. Тому в такому розумінні особистісний смисл об’єктів та явищ діяльності виступає як “складова образів сприйняття і уявлень відповідних об’єктів та явищ, що відображає їх життєвий смисл для суб’єкта і презентує його суб’єкту шляхом емоційного забарвлення образів та їх трансформацій” (6).

Мотив виступає тим самим як “джерело смислу об’єектів і явищ, значущих у контексті діяльності, яка розгортається” (6). Смислоутворюючі мотиви являють собою відносно стабільні смислові утворення, що характеризують структуру особистості. Особистісний смисл, який входить у внутрішній рух свідомості особистості, виявляє себе в плані зіставлення мотивів і дій, а точніше - різних мотивів однієї і тої ж діяльності, що виражає смислове ставлення особистості.

Психосемантический анализ возрастного образа мира личности. Цель, гипотеза и задачи исследования
Цель данного исследования – провести сравнительный анализ образа миру молодежи и пенсионеров. Гипотеза исследования: существуют различия в образе мира молодежи и пенсионеров по ряду показателей. Поставленная цель и гипотеза исследования обусловливает задачи: 1. Реализация эмпирического исследования для определения характеристик обра ...

Межгрупповые отношения “по горизонтали” и “по вертикали”
Перспектива исследований психологии межгрупповых отношений включает в себя два сечения: 1. Отношения между группами “по горизонтали”, то есть между группами, не связанными отношениями подчинения, а существующими как бы “рядом” (школьный класс со школьным классом, бригада с бригадой, если речь идет о малых группах, или нация с нацией, д ...

Адаптация, понятие и структура
Адаптивная потребность – это такое состояние личности, когда она испытывает нужду в познании новой среды и установлении с ней оптимальных, комфортных отношений. / «Дополнительное образование», 2003, № 5, с.13-16/ Понятие «адаптация» обозначает «приспособление». Первоначально данное понятие, заимствованное из биологических наук, обознач ...