Мотивація
Як і все в людській психиці, мотив не має окремого ізольованого існування. Якщо розпочати розгляд проблеми з психологічної структури діяльності суб`єкта, основні компоненти якої занесені у схему, то положення в ній мотиву сприймається, з одного боку, як спонукання, а з другого, як відображення в свідомості людини об'єктивних рушійних сил поведінки.
Для того, щоб розібратися в специфіці людської поведінки, необхідно розглянути відношення між власне діяльністю і діями, що реалізують її та відповідають свідомій меті. Вказані відношення між діяльністю і дією, між мотивами і метою знаходять своє вираження в психиці людини і відтворюються у внутрішній будові її свідомості. За словами О.М.Леонтьєва, зміна мотиву змінює не значення мети та дії, а їхній смисл для людини. Це означає, що найбільш важливі колізії особистості розгортаються в площині відношень між мотивами, а не обмежуються окремо взятою діяльністю.
Саме в цій його смислотворчій функції, дуже тісно пов’язаний із свідомістю мотив виступає як смислове утворення. Смислоутворення здійснює суб’єкт через посередництво власних мотивів, а точніше “усією ієрархічною структурою спрямованості особистості, яка по-своєму співвідноситься як “всередині себе” (зв’язки: потреба - мотив - мета - задача - результат - і таке інше), так і з різними зовнішніми явищами й факторами, умовами й обставинами життя та діяльності людини” (2).
Розуміння психічного як процесу відображення дозволяє вважати, що в будь-якому психічному акті людина відтворює світ в образі. Образ світу будується людиною в реальному житті, бутті, в усьому складному сплетінні діяльностей суб’єкта. Образ світу людини є універсальною формою організації його знань, формою, що визначає можливості пізнання й керує поведінкою. Тому в такому розумінні особистісний смисл об’єктів та явищ діяльності виступає як “складова образів сприйняття і уявлень відповідних об’єктів та явищ, що відображає їх життєвий смисл для суб’єкта і презентує його суб’єкту шляхом емоційного забарвлення образів та їх трансформацій” (6).
Мотив виступає тим самим як “джерело смислу об’єектів і явищ, значущих у контексті діяльності, яка розгортається” (6). Смислоутворюючі мотиви являють собою відносно стабільні смислові утворення, що характеризують структуру особистості. Особистісний смисл, який входить у внутрішній рух свідомості особистості, виявляє себе в плані зіставлення мотивів і дій, а точніше - різних мотивів однієї і тої ж діяльності, що виражає смислове ставлення особистості.
Власть. Основные формы власти.
Власть – право и возможность распоряжаться кем-либо, над чем-либо или подчинять своей воле.
Выделяют 5 источников влияния руководителей на подчинённых:
1. принуждение – подчинённый верит, что руководитель может наказывать, таким образом, который даже мешает удовлетворению его какой-либо потребности.
2. вознаграждение – это обратная с ...
Назначение, условия применения, процедура обработки, интерпретаций
результатов одной из методик, диагностики, коррекции или развития.
Метод диагностики межличностных отношений. Адаптированный вариан
Методика представляет собой набор лаконичных характеристик, по которым испытуемый оценивает себя - своё актуальное «Я» на момент обследования. Каждая из 128 характеристик имеет свой порядковый номер. Предусмотрена специальная сетка- регистрационный лист, на котором номера- от 1 до 128- размещены по порядку таким образом, чтобы дальнейши ...
Символический интеракционизм
Наиболее значимым трудом в этой области до сих пор является работа Дж. Мида "Сознание, личность и общество". Она была опубликована через три года после его скоропостижной смерти в 1931 г. В ней изложены его основные социально-психологические концепции. Она была составлена и отредактирована учеником Дж. Мида – известным исследо ...