Мотивація
Як і все в людській психиці, мотив не має окремого ізольованого існування. Якщо розпочати розгляд проблеми з психологічної структури діяльності суб`єкта, основні компоненти якої занесені у схему, то положення в ній мотиву сприймається, з одного боку, як спонукання, а з другого, як відображення в свідомості людини об'єктивних рушійних сил поведінки.
Для того, щоб розібратися в специфіці людської поведінки, необхідно розглянути відношення між власне діяльністю і діями, що реалізують її та відповідають свідомій меті. Вказані відношення між діяльністю і дією, між мотивами і метою знаходять своє вираження в психиці людини і відтворюються у внутрішній будові її свідомості. За словами О.М.Леонтьєва, зміна мотиву змінює не значення мети та дії, а їхній смисл для людини. Це означає, що найбільш важливі колізії особистості розгортаються в площині відношень між мотивами, а не обмежуються окремо взятою діяльністю.
Саме в цій його смислотворчій функції, дуже тісно пов’язаний із свідомістю мотив виступає як смислове утворення. Смислоутворення здійснює суб’єкт через посередництво власних мотивів, а точніше “усією ієрархічною структурою спрямованості особистості, яка по-своєму співвідноситься як “всередині себе” (зв’язки: потреба - мотив - мета - задача - результат - і таке інше), так і з різними зовнішніми явищами й факторами, умовами й обставинами життя та діяльності людини” (2).
Розуміння психічного як процесу відображення дозволяє вважати, що в будь-якому психічному акті людина відтворює світ в образі. Образ світу будується людиною в реальному житті, бутті, в усьому складному сплетінні діяльностей суб’єкта. Образ світу людини є універсальною формою організації його знань, формою, що визначає можливості пізнання й керує поведінкою. Тому в такому розумінні особистісний смисл об’єктів та явищ діяльності виступає як “складова образів сприйняття і уявлень відповідних об’єктів та явищ, що відображає їх життєвий смисл для суб’єкта і презентує його суб’єкту шляхом емоційного забарвлення образів та їх трансформацій” (6).
Мотив виступає тим самим як “джерело смислу об’єектів і явищ, значущих у контексті діяльності, яка розгортається” (6). Смислоутворюючі мотиви являють собою відносно стабільні смислові утворення, що характеризують структуру особистості. Особистісний смисл, який входить у внутрішній рух свідомості особистості, виявляє себе в плані зіставлення мотивів і дій, а точніше - різних мотивів однієї і тої ж діяльності, що виражає смислове ставлення особистості.
Понятие и социально
психологический анализ личности. Понятия "личность", "человек", "индивид"
их отношения
Личность, понятие многообразное. Исследователи в это понятие вкладывают самое различное содержание. Однако можно выделить два основных подхода: одни из них рассматривают личность как конкретного человека, носителя сознания, другие делают упор на социальное свойство индивида как на "совокупность интегрированных в нем социально значи ...
Детско-отцовские отношения и развитие личности ребенка
Психологические и социологические исследования показывают большое значение роли отца в развитии и воспитании ребенка (И.М. Марковская, И.С. Кон, Т.Н. Мартынова, Н.А. Коркина) [32;43;24]. Они подтверждают тот факт, что роль отца в социализации личности ребенка чрезвычайно велика.
Многие исследователи изучали влияние отцовского примера н ...
Любить ребенка
Когда человек радуется радостью другого, страдает страданием другого, когда он стремится доставить радость другому или уменьшить его страдание - вот это чувство мы и называем любовью. Для матери радость и благополучие ребенка - источник величайшей радости. И наоборот, радость матери - источник положительных эмоций для малыша. Мать, и то ...